Ви коли-небудь намагалися зрозуміти людину дивлячись на її фото? На її зовнішність? Якщо так, то ви чинили не вірно, бо зовнішність не є головною ознакою наших умінь чи досягнень.
Саме так є і з одною із наших вчительок, а саме з Крохмаль Марією. Жінка, що має чудову зовнішність. Споглядаючи на неї скоріш подумаєш, що вона зійшла з обкладинки журналу про моду, але ні. Вона — вчитель. Більше того — вчитель хімії та біології. Дивовижно, але факт.
З 2001 по 2012 роки вона навчалася у Вигодській ЗОШ І-ІІІ Ступенів, що в Долинському районі Івано-Франківської області. Саме у цій школі вчителі побачили можливості маленької на той час дівчинки, побачили ту іскру, яку часом ми шукаємо у собі, і зуміли запалити її вогонь жаги до знань. Вони подарували їй не сухі знання, а бажання вчитися. Більше того, вона полюбила Хімію та Біологію.
Її здібності були неординарні, а жага незгасима, саме тому після численних олімпіад і школи у 2012 році вона вступила до Львівського національного університету імені Івана Франка на біологічний факультет. Хоча навіть це не в змозі вгамувати її бажань, тому наразі вона здобуває освіту на освітньо-кваліфікаційному рівні “Магістр”.
Завдяки її знанням, її бажанню постійно навчатися, доброму характеру і, більше того, любові до дітей, вона у 2016 році влаштувалася працювати у Львівський загальноосвітній школі східних мов та східних бойових мистецтв “Будокан”, де працює і досі на посаді вчителя Біології та Хімії.
Якщо брати із зацікавлень суто педагогічні, то ми дізнаємося, що Марія цікавиться і використовує у своїй практиці міжпредметні зв’язки та інтерактивні методи навчання. Окрім поєднання уроків Хімії та Біології в нерозривний тандем, Марія Василівна прекрасно розуміє, що представляє з себе вчитель, тому вона практично живе ідеєю, що вчитель повинен вчитися разом з учнями. І це цілком правильно, бо світ не стоїть на місці і вчитель має навчатися без зупину, дізнаючись щось нове і навчаючи цього інших.
Як свій життєвий девіз Крохмаль Марія вибрала для себе слова Овідія, а саме:
“Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням, так людина стає вченою не силою, а частим читанням”.
Особисто я можу сказати лишень одне — учням неймовірно пощастило навчатися у такої людини як Марія Василівна. Її незгасиме полум’я душі здатне розпалити до знань не одне і навіть не тисячі сердець, а набагато більше.